1918, 28 вересня – народився в невеликому селі Василівці, Харківська губернія (зараз це Кіровоградська область) в родині бідного селянина
1933 – закінчив навчання в семирічці та вступив до Кременчуцького медичного технікуму
1935 – Василь Сухомлинський став на педагогічну ниву
1935 – 1938 – викладає українську мову і літературу в селах Онуфріївського району
1938 – закінчив Полтавський педагогічний інститут
1941 – почалась Друга світова війна і Василь пішов добровольцем на фронт
1942, січень – брав участь у битві під Ржевом, де отримав важке поранення
1942, червень – став директором сільської середньої школи
1943, 9 лютого – вступає до ВКП(б). Став завідувати районним відділом народної освіти
1944 – повертається уже разом з дружиною до рідного села і викладає в школі
1948 – Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи
1955 – Василь Олександрович захищає кандидатську дисертацію, тема якої «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу»
1956 – написав працю «Воспитание коллективизма у школьников» 1957 – став членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР
1958 – отримав звання заслуженого вчителя УРСР
1959 – написав праці «Виховання в учнів любові і готовності до праці», «Воспитание коммунистического отношения к труду», «Воспитание советского патриотизма у школьников», «Система роботи директора школи»
1968 – отримав звання Героя Соціалістичної Праці
1969 – написав працю «Павлышская» та «Сердце отдаю детям»
1970, квітень – написав роботу «Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості»
1970, 2 вересня – Василь Олександрович Сухомлинський помирає
Олександрович Сухомлинський (1918-1970) – педагог, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки. З 1948 по 1970 рік – директор Павлиської середньої школи, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН СРСР.
Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога В.О.Сухомлинського ввійшла до історії вітчизняної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні і літературні праці та учительський досвід значно вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педагогіку України новими положеннями і думками.
В.Сухомлинський – автор низки педагогічних праць: “Серце віддаю дітям”, “Народження громадянина”, “Як виховати справжню людину”, “Павлиська середня школа”, “Сто порад учителеві”, “Батьківська педагогіка” та ін. Загалом він написав 41 монографію, понад 600 наукових статей.
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.
Твори В.О.Сухомлинського відомі у виданнях різними мовами народів світу від болгарської до японської; його спадщина розглядається (вивчається) в провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті і уривки фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та інших країнах.
У педагогічній спадщині Сухомлинського провідне місце займає ідея гуманізму, людяності і доброчинності. Педагог переконливо стверджує, що виховання гуманізму, людяності повинно стати одним із завдань діяльності школи і вчителя і здійснюватися через творення людям добра. В центр виховного процесу Сухомлинський поставив особистість. Основою його концепції є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний вибір. Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи Сухомлинського, є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до себе – немає школи, немає ні особистості, ні колективу, одухотворених благородними цілями, а є випадкове збіговисько. На його думку, повага до людської гідності і виховання самоповаги є сферою педагогічної творчості і великого інтелекту педагога.