​

Бібліотечка для вчителя

**************

"Сергійкова квітка" - збірка оповідань та казок (Василь Сухомлинський)

«Без хустини тобі некрасиво», 

«Веселка», «Які ж ви щасливі!», 
«Говорити без дозволу не можна», 
«Жаль самого себе», 
«Коли Ваш день народження?», 
«Мерехтлива Зірочка», 
«Миколі стало легше».
«Петрик і Павлик», 
«Позбирай її сльози», 
«Сергійкова квітка», 
«Синій олівець», 
«Страшний черв’ячок», 
«Тепер ти станеш Учнем Людським», 
«Ті самі слова», 
«Усмішка», «Він прийде...», 
«Який слід повинна залишити людина на землі?», 
«Які вони бідні». 

Василь Сухомлинський, збірочка оповідань та казок "Материне поле"

​

«Бо за морем — чужина»,  

«Висока гора до неба», 
«Загублені гроші».
«Запитав у бабусі», 
«Звичайна людина», 
«Людина з Гарячим Серцем», 
«Материне поле», 
«На другий рік», 
«Наталочка», 
«Не забувай про джерело», 
«Незнищенний камінь», 
«Перед Справедливим Суддею», 
«Прогаяний день», 
«Сім ножів», 
«Чому Сергійкові було соромно», 
«Чотири вітри і материнське горе», 
«Що буде, як зупиниться час»,
«Яблунька і літо», 
«Як народився Василько», 
«Як Федько відчув у собі людину».

​

Збірочка коротких оповідань та казок "Не забувай про джерело" 

​

«Бо я людина», 
«Віл і Садівник»,  
«Дві лопати», 
«Деркач і Кріт»,  
«Добре слово»,  
«Є ще одне найніжніше деревце», 
«Камінь»,  
«Кінь утік». 
«Ліхтарник», 
«Найкраща лінійка», 
«Не забувай про джерело». 
«Не загубив, а знайшов», 
«Невиховані й виховані», 
«По одному ковтку – найслабкішим», 
«Хай я буду Ваша, бабусю», 
«Хліб — то праця людська», 
«Хризантема й Цибулина», 
«Як заходить сонце», 
«Як Павлик списав у Зіни задачу». 

​

Короткі оповідання та казочки Василя Сухомлинського для дітей, що складають збірку "Хліб, труд і пісня":

"А пісня жива", 
"Батьків олівець", 
"Безсмертна мати", 
"Безсмертник", 
"Бо сонце -  єдине", 
"Борисова шпаківня",
"Важлива звістка", 
"Відломлена гілка", 
"Візьми ще одну квітку...", 
"Вічний блукалець", 
"Дерево для невідомого друга",  
"Дівчинка й Ромашка", 
"Дуб на дорозі", 
"Зозулина журба", 
"Іванова хата горить", 
"Камінь на межі", 
"Кожна людина повинна", 
"Колиска ",  
"Купа сміття", 
"Лижі й ковзани", 
"Любий синок", 
"Маленька лопатка", 
"Матвіїв дуб", 
"Материнське щастя",  
"Не варіть курчат", 
"Несміливий хлопчик", 
"Нові штани", 
"Огірки навколо колодязя", 
"П’ять дубів", 
"Поздоровляємо",  
"Про що думала Марійка", 
"Спляча Книга", 
"Суниці для Наталі ", 
"Сяйна Вершина і Кам’яниста Стежка",  
"Хліб, Труд і Пісня", 
"Хто найкращий майстер на землі", 
"Чекає своєї години", 
"Чи винен м’яч?",
"Чи можна перехитрити сонечко", 
"Чи настане ранок", 
"Чого заплакав Мишко", 
"Чого мати хвалить Миколу?", 
"Чотири аркуші золотого паперу",
"Щоб ти став кращий...", 
"Я хочу сказати своє слово...", 
"Яблуко в осінньому саду", 
"Як Наталочка в Лисиці купила хитринку", 
"Як Федько робив уроки". 

​

Оповідання та казки Василя Сухомлинського зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав":

"А хто ж вам казку розповідає, бабусю?", 
"Аби швидше почути дзвоник", 
"Біда заставляє вчитись", 
"Вогник у вікні", 
"Дивний мисливець", 
"Доброго Вам здоров’я, дідусю!", 
"Завтра я вилізу на найвище дерево", 
"Їжак і місяць", 
"Кмітливий скляр", 
"Коли заснуть зорі", 
"Комірчина для дідуся", 
"Конвалія в саду", 
"Корисний чи шкідливий?", 
"Кустар і Різець", 
"Кущ вовчих ягід", 
"Лисиччук-першокласник", 
"Любий синок", 
"Найгарніша мама", 
"Не видно, бо ніч", 
"Пекучий сонячний зайчик", 
"Перший день", 
"Поле і Луки", 
"Прийшла мама", 
"Сидить Юрко на санчатах...", 
"Смітник",
"Соловей і Жук", 
"Сорока-білобока", 
"Спіть, мамо, спіть...", 
"Старий пень", 
"Суперечка двох книг", 
"Сьома дочка", 
"Тетянка усміхається", 
"Тихо, бабуся відпочиває", 
"Хто ж муруватиме печі?", 
"Чого мама тепер плаче?", 
"Чого синичка плаче?", 
"Чого ти, Юрцю, плачеш?", 
"Чому сьогодні черствий хліб?", 
"Чорні руки", 
"Що найтяжче журавлям", 
"Щоб кіт мишку не впіймав", 
"Щоб не наколовся", 
"Як визволити джмеля?", 
"Як Джміль нагодував Бджолу", 
"Як Дівчинка образила Букваря", 
"Як їжачок піч змурував", 
"Як Метелик напився березового соку", 
"Як Ніна не злякалась гусака", 
"Як носили півника продавати", 
"Як Ріка розгнівалась на Дощик?", 
"Ялинка для горобчиків", 
"Ярок через дорогу".

 Василь Сухомлинський, збірка оповідань та казок "Куди поспішали мурашки" 

Це збірка мудрих і повчальних казок, оповідань, притч, новел, написаних для дітей і дорослих великим українським педагогом і письменником Василем Сухомлинським. Кожна казка, кожне оповідання розповідають читачам про неповторну красу природи, магічну силу доброти і чуйності у взаєминах між людьми, пробуджують у нас бажання захистити слабшого, допомогти старшим. 

Оповідання та казки Василя Сухомлинського зі збірки "Куди поспішали мурашки": 

"Акація і Бджола", 
"Бабусин борщ", 
"Бабуся і Петрик", 
"Бабуся Мотря й Андрійко",
"Білка і Добра Людина",
"Важко бути людиною",
"Верба над ставом", 
"Веселка в камінчикові",
"Вогнегривий коник", 
"Гудуть, а меду не приносять", 
"Джміль і Лілова Китиця", 
"Дід Осінник", 
"Дуб під вікном", 
"Дуб-пастух", 
"Жайворонок і Сонце", 
"Зелене та рум’яне яблучка", 
"Золотокоса", 
"Котик і їжачок", 
"Куди поспішали мурашки", 
"Лисиччині ліхтарики", 
"Лялька під дощем", 
"Мама не любить смажених грибів", 
"Матері ніколи...", 
"Мати — єдина", 
"Мокра і суха сорочки", 
"Молоко ж чисте", 
"Навіщо півневі гребінець", 
"Найледачіший у світі Кіт", 
"Народження егоїста", 
"Ніч і біла сорочка", 
"Перепел і Кулик", 
"Перестелимо постіль дідусеві",
"Перший страх курчатка", 
"Півень проса накосив", 
"Покинуте кошеня", 
"Права й ліва рука", 
"Правда буває гірша за неправду", 
"Пролісок і жайворонок",
"Пшеничний Жайворонок", 
"Сніжинка й Сонце", 
"Соловейкове гніздо", 
"Соромно перед соловейком", 
"Сухар і Хліб", 
"Та й поклала кладочку", 
"Хлопчик і лопух", 
"Хто розмалював півника",
"Це, сину, моє поле...", 
"Що краще?", 
"Як Бджола стала золота", 
"Як вівчар білої вовни настриг", 
"Як діти раділи, а Ялинка плакала",
"Як Кіт рибу ловив", 
"Як Микита став працьовитий", 
"Як Павучиха продавала павутиння", 
"Яке щастя?". 

​

Оповідання та казочки Василя Сухомлинського зі збірки "Пшеничний колосок" : 

"Врятував сонечко", 
"Де ночує водяна лілея", 
"Для чого півневі гребінець",
"Жаба, що співала по-журавлиному",
"Зайчик і горобина",
"Їжачок і світлячок", 
"Метелик",
"Осінь принесла золотисті стрічки", 
"Перший льодок",
"Пихатий півень", 
"Про що думала Марійка",
"Пшеничний колосок",
"Фіалка і бджілка", 
"Чому мама так хвалить?", 
"Шпак прилетів", 
"Що найсмачніше?", 
"Щоб метелик не поколовся", 
"Яблуко в осінньому саду", 
"Як бджілка знаходить квітку конвалії", 
"Як здивувався Мурко", 
"Як злякався Юрко", 
"Як кіт рибу ловив", 
"Як котові соромно стало", 
"Як метелик плавав у ставку", 
"Як Петрик розгнівався", 
"Як синичка будить мене".

​

Коротке знайомство  з книгами письменника - педагога

"Суперечка двох книг" (Василь Сухомлинський)

"У бібліотеці на полиці стояли поруч дві книги. Одна — в шкіряній оправі, назву тиснено золотими літерами. Це книга про Великого Завойовника. Друга — в тонкій сіренькій обкладинці. Це книга про Плугатаря й Сіяча..." 

Василь Сухомлинський, "Співуча пір'їнка" (казка)

"Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету. Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає..." 

"Гавеня і Соловей", казка (Василь Сухомлинський)

"Вивела Гава одне-єдине пташеня - Гавеня. Вона любила своє дитя, частувала його смачними черв'ячками. Та ось полетіла Гава по їжу й пропала. Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема. Заплакало Гавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу. Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого..."  

"Найгарніша мама", казка (Василь Сухомлинський)

"Випало Совеня із гнізда та й повзає лісом. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого - некрасивого, з великою головою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись: - Хто ти такий? Де ти взявся?.." 

"Хризантема й Цибулина", казка-оповідання (Василь Сухомлинський)

"Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: "Які ми гарні... " А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір'я зів'яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа ... Цибулина мовчала... Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою..." 

"Весняний вітер", казка-оповідання (Василь Сухомлинський)

"Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер. "Годі спати, - зашепотів   весняний   Вітер. - Прокидайся, весна наближається..."    

"Дуб під вікном", казка-оповідання (Василь Сухомлинський)

"Молодий лісник побудував у лісі велику кам'яну хату і посадив дуба під вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник. І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що заступив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня - лісникова внучка..." 

Василь Сухомлинський, "Кому ж іти за дровами" (казка-оповідання для дітей)

"Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні, красиві. А третій - підліток Юрко - маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить - немовби сама до себе, але щоб і сини чули: "Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?..." 

"Флейта і вітер", казка Василя Сухомлинського

"У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили..." 

Василь Сухомлинський, "Два метелики" (казка)

"Над зеленим лугом літали два метелики. Один білий, а другий червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик говорить: "Мої крильця найкрасивіші, бо я схожий на білу хмаринку." А червоний метелик і собі хвалиться..." (Василь Сухомлинський)

"Велике і мале", казка (Василь Сухомлинський)

"У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти. Пішло воно по двору, дивиться — сидить маленьке звірятко. Доторкнулось Телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я. Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра - теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо..." 

Василь Сухомлинський, "Куди поспішали мурашки" (казка-оповідання)

"На дереві сиділа білочка. Вона їла горіх. Смачний, бо аж очі заплющила. Крихітка горішка впала на землю. За нею друга, третя. Багато крихіток впало на землю. А стежечкою між травою бігла Мурашка. Поспішала по їжу маленьким мурашенятам. Вона прямувала на баштан: чула, що там є багато солодких крихіток кавуна. Раптом чує - падають з дерева крихітки горішка. Попробувала Мурашка - горішок запашний і смачний...." 

Казка Василя Сухомлинського "Зайчик і місяць"

"Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить: "Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати..." 

Василь Сухомлинський, "Ласкавий вітер і холодний вітрюга" (казка)

"У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер — хлопець з синіми очима. А холодний Вітрюга — дід з колючою бородою. Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга..." 

Василь Сухомлинський, "Відломлена гілка" (оповідання для дітей)

"Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками. Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка... Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі. Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали..." 

"Білка і добра людина", оповідання (Василь Сухомлинський)

"Шла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку. Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурями. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху. Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече..." 

Василь Сухомлинський, "Веселка", оповідання для дітей

"У старого селянина тяжко захворів єдинпи син Михайлик. Батько й мати дуже любили малого, їхні серця стискалися від болю при гадці, що той може померти. Що ж тоді робитимуть? Другий син у них не народиться, бо вони вже старі. Два старші сини загинули на фронті. Михайлик же — їхня єдина втіха. Хлопчик лежав біля вікна й важко дихав. Лікар тихо сказав: - У нього хворе серце. Ліки безсилі..." 

"Хочеться сказати щось ніжне-ніжне…", оповідання Василя Сухомлинського

"Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню - якийсь укол зробити. Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле - i стіни, й двері. Покликали нас iз мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар..." 

Василь Сухомлинський, "Соловей і Жук" (казка-оповідання)

"У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню. А коло Соловейка літав великий рогатк й Жук. Він літав і гудів. Соловей припинив свою пісню та й каже: "Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було..."" 

Василь Сухомлинський, "Важко бути людиною" (оповідання)

"Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала: "А ми ж не подякували жінці за воду." Діти зупинилися. Справді, забули подякувати..." 

"Доброго вам здоров’я, дідусю" - оповідання Василя Сухомлинського

"Біля школи живе старий чоловік, дід Іван. Немає в нього нікого ні рідних, ні знайомих. Було два сини — й ті загинули на фронті. А дружина померла недавно. Щодня приходить дід Іван до школи по воду. "У шкільному колодязі дуже смачна вода," — каже він сусідам. Як тільки дідусь підходить до колодязя, до нього підбігають діти..." 

Оповідання "Все в лісі співає" (Василь Сухомлинський)

"Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними..." 

Василь Сухомлинський, "Кошеня за пазухою" (оповідання)

"У класі тихо… Третьокласники самостійно розв’язують задачу. Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає собі за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалося..." 

Василь Сухомлинський, "Протоптали стежку" (оповідання)

"Уночі була хурделиця. Намело кучугури снігу. Рано-вранці у школу йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Всюди коло хат з'явилися люди. Відкидали лопатами сніг, прокладали доріжки. Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного двору. Нікого не видно..." 

Василь Сухомлинський, "Усмішка" (оповідання)

"Був травневий сонячний ранок. На зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок. Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку. Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи. Коли це дівчинка побачила діда..." 

Василь Сухомлинський, "Як Миколка став дорослим", оповідання

"Миколка прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися на дерево. Щось зацікавило їх там. В очах дівчаток хлопчик помітив тривогу. Коли це знялася пташка, забилася, запищала тривожно. І тої ж миті перед лавкою щось упало. Миколка зрозумів: пташеня випало з гнізда, а мати його тепер у розпачі...." 

Оповідання Василя Сухомлинського "Найкраща лінійка"

"Микола й Роман сидять за однією партою. У Миколи за письмові роботи завжди п’ятірки, інколи четвірка. А в Романа — самі трійки. Ось і сьогодні роздала вчителька зошити з тим диктантом, що вчора писали. У Миколи п’ятірка, а в Романа ніякої оцінки, бо забагато помилок. Написала вчителька: “Треба краще працювати”. Засумував Роман..."

Василь Сухомлинський, оповідання "Як Павлик списав у Зіни задачу"

"Павлик був стурбований. Дома він сидів над задачею й не міг розв’язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив. Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик й питає..."

"Не загубив, а знайшов" - оповідання Василя Сухомлинського для дітей

"Коли синові виповнилось дванадцять літ, батько дав йому нову лопату й сказав: "Іди, сину, в поле, відмір ділянку сто кроків уздовж, сто впоперек і скопай." Пішов син у поле, відміряв ділянку й копає. А копати він ще не вмів. Важко було попервах, поки руку набив та й до лопати приловчився. Наприкінці робота ішла все краще й краще..." 

Оповідання "Не забувай про джерело" (Василь Сухомлинський)

"Учитель питає: "Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?" "Бачимо", — відповідають діти. "Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водились білки. То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі..." 

Василь Сухомлинський, оповідання "Восени пахне яблуками"

"Тихий осінній день. У яблуневому саду літають джмелі. Ось вони помітили яблуко, що впало з дерева і лежить на землі. З яблука тече солодкий сік. Обліпили яблуко джмелі. Зайшло сонце. А в саду пахнуть яблука, нагріті сонцем..." 

Василь Сухомлинський, "Я хочу сказати своє слово" (оповідання)

"Катерина Іванівна повела своїх першачків у поле. Був тихий ранок ранньої осені. Далеко в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від того в степу було сумно. Катерина Іванівна сказала дітям: "Сьогодні ми будемо складати твір про осінь, небо, про перелітних птахів. Кожен із вас нехай скаже, яке зараз небо..."" 

"Горбатенька дівчинка" (Василь Сухомлинський)

"Другий клас розв’язував задачу. Тридцять п’ять учнів схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав. "Будь ласка, відчини двері й подивись, хто там стукає", - мовить учитель. Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей впилися в незнайому дівчинку. Вона була горбатенька...." 

"Осінь принесла золотисті стрічки" - оповідання Василя Сухомлинського

"Ростуть над ставком дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Опустили берези зелені коси. Віє вітер, розчісує їх. Тихо шелестять листям берези. То вони про щось розмовляють. Однієї ночі стало холодно. На траві заблищали білі кристалики льоду. Прийшла до беріз осінь. Принесла їм золотисті стрічки..."

Василь Сухомлинський, "Пшеничний колосок" (оповідання)

"Сергійків старший брат Максим пішов служити в армії. Надіслав брат додому листа. Пише, що служить далеко-далеко, біля самого моря. А там усе не таке, як удома: скрізь каміння, і море безкрає, суворе... «Сергійку,- пише брат.- Піди в поле, зірви колосок пшениці, поклади в конверт і надішли мені»..." 

​

"Іменинний обід", оповідання Василя Сухомлинського

"У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся - найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся - ложка дрижить, крапельки падають на стіл. Скоро день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг. Ось і настав цей день...."